Можливо моя тема зацікавить вчителів математики!
Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського
Тема творчої роботи :
«ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ»
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: ГОНЧАРЕНКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
ПІДГОТУВАЛА СЛУХАЧ
ГРУПИ МФІ
ОВЧАР НАДІЯ ЮРІЇВНА
Чернігів
06.04.2015-24.04.2015
План
1. Вступ.
2. Самостійна робота та методи її впливу на навчання.
3. Самостійна робота за підручником.
4. Інтерактивні методи та доцільність їх використання
§ Структура інтерактивного навчання;
§ Метод кейсів;
5. Висновок.
Самостійна робота – це вершки математики…
Без роботи такого характеру вивчення
математики – майже даремна річ.
Дж. В. Ян
Вступ
Суспільство зацікавлене в людині, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Тому особистісноорієнтоване навчання має надзвичайно важливе значення, провідною ідеєю якого є пошук таких шляхів і методів навчання, які б були найбільш ефективними для розвитку дитини.
За останні роки зміст шкільної математичної освіти зазнав великих змін. Тому навчально-виховний процес повинен забезпечити якісно вищий рівень засвоєння програмового матеріалу при зменшенні годин математики.
-2-
Звідси випливає важливість вірного вибору системи прийомів і методів, які дозволяють учням оволодіти навичками самостійної роботи, підвищують пізнавальну активність учнів, враховують їх індивідуальність і різний рівень математичної підготовки, дають можливість більш об’єктивно оцінити їх знання.
Формуванню пізнавальних інтересів учнів підпорядковується мета і форми їхньої пізнавальної діяльності. Для активного залучення учнів до роботи необхідно, щоб вони засвоїли навчально-пізнавальні мотиви. Тому потрібно намагатись зацікавити учнів кожною темою, переконати їх у практичній або теоретичній необхідності її вивчення.
Удосконалення методики викладання і методів навчання нерозривно пов'язане з питаннями розвитку самостійності учнів. Саме у розвитку самостійності криються великі можливості поліпшення всього педагогічного процесу, підвищення його ефективності. І чим вище в учнів рівень їх самостійності, тим ефективніше буде проходити їх навчальна самостійна діяльність.
Термін самостійна робота вживають у різних значеннях. Часто так називають окремі уроки, присвячені самостійному розв'язуванню задач, які дуже схожі на контрольні роботи. Але це тільки один з видів самостійної роботи, причому не основний.
У термін «самостійна робота» вкладено значно ширший зміст – це самостійне вивчення теорії за підручником, самостійне доведення теорем, самостійне розв'язування задач, виконання різних завдань: тестів, математичних диктантів, лабораторних робіт, практикумів, семінарів, розгадування вікторин, участь в КВК, математичних олімпіадах, конкурсах, турнірах, круглих столах, дискусіях, проектах, ЗНО і ДПА. Самостійну роботу учнів варто розглядати як метод навчання і як освітню технологію. Навчатись можна не тільки зі слів учителя, не тільки під час колективного розв'язування задач і вправ, а й самостійно. В умовах звичайної загальноосвітньої школи корисно час від часу пропонувати учням різні види самостійної роботи.
Працюючи самостійно, учні, як правило, глибше вдумуються в зміст опрацьованого матеріалу, краще зосереджують свою увагу, ніж це звичайно буває під час пояснень учителя або розповідей учнів. Тому знання, уміння і навички, набуті учнями в результаті добре організованої самостійної роботи, бувають міцнішими і ґрунтовнішими. Крім того, у процесі такої роботи в учнів виховується наполегливість, увага, витримка та інші корисні якості.
-3-
Самостійне вивчення теорії за підручником.
Одним з видів самостійної роботи учнів з математики в класі є самостійне вивчення теорії за підручником. Ця робота організовується при вивченні нового матеріалу або при повторенні. Проводиться мотивація, ставиться мета, дається інструкція і система питань, на які кожен учень повинен відповідати.
Якщо самостійна робота проводилася на уроці, то перевіряється – різними шляхами: усне опитування, самоперевірка, взаємоперевірка, використання коду перевірки тощо. Якщо ж це домашня самостійна робота, складання плану опрацьованого тексту або опорного конспекту, то перевірка має дещо інші підходи. Однак, у будь-який спосіб перевірки можна визначити рівень одержаних знань учнями.
Самостійна робота за підручником, навчальними посібниками, науко-популярною літературою – важливий для самоосвіти прийом навчальної роботи, якому необхідно спеціально і цілеспрямовано навчати учнів як в основній, так і в старшій школі.
Нові знання з алгебри чи геометрії сприймаються і засвоюються учнями з певними труднощами. Тому потрібні поради вчителя щодо роботи з математичним текстом.
Вони можуть мати вигляд такого правила-орієнтира:
а) прочитай уважно текст один чи два рази, виділи головне в ньому (нові поняття, твердження, правила тощо);
б) склади план прочитаного;
в) виділи поняття, про які йдеться в тексті. Пригадай означення відомих понять і виділи означення нових;
г) виділи твердження, які доводяться в тексті. З’ясуй, що в них дано, що треба довести. З’ясуй, з яких тверджень складається доведення, за допомогою яких відомих тверджень вони обґрунтовуються;
д) спробуй відповісти на контрольні запитання. Сформулюй означення нових понять і твердження, які доводились в тексті;
е) не вдаючись до тексту, виконаний потрібні рисунки і відтвори прочитане за планом.
-4-
Що таке самостійна робота учнів ми вже зрозуміли, але як її поєднати з інтерактивними методами навчання? І що ж таке інтерактивні методи? Взагалі відомі три види методів навчання:
Активні
|
Пасивні
|
Інтерактивні
|
Ще 30 років тому в школі використовували лише пасивні методи. Коли на уроці всі слухали вчителя та не піддавали сумнівам те, про що він говорить.
Підґрунтям інтерактивних методів навчання є активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активного спілкування: учня з учнем; учня з групою учнів; учня з учителем; учителя з представником групи; учителя з групою учнів; учителя з класом. Таке навчання в методиці одержало назву комунікативно-ділового або інтерактивного. Тому й методи, які використовують під час такого навчання (дискусія, рольова гра, моделювання тощо), також називають інтерактивними.
Термін "інтерактивні методи" відносно новий. Його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. "Inter" (англ.) — взаємо-, "act"(англ.) — діяти. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно інтерактивним може бути метод, під час використання якого той, хто навчається, є учасником, що здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто виступає не тільки слухачем, а й бере активну участь у тому, що відбувається, власне, є активним учасником навчального процесу. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організується на засадах постійної активної взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання, (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель вправні, рівнозначні суб'єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який не "замикає" навчальний процес на собі. Необхідними умовами в процесі інтерактивного навчання план дій і конкретні завдання для учня і вчителя, співпраця між учнями класу, між учнем і вчителем. Результати навчання досягаються через взаємні зусилля учасників процесу навчання, за умови чіткої організації, що передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.
Із числа інтерактивних методів особливого поширення набув метод кейса (case), який ґрунтується на концепції розвитку розумових здібностей учнів і спрямований на розвиток творчого мислення. Цей метод сприяє успішній реалізації низки освітньо-виховних цілей:
- набуття невідомої раніше інформації;
- розвиток компетентності та здатності працювати з літературою;
- удосконалення вмінь спілкуватися;
- розвиток творчих здібностей;
- виховання відповідальності за свою роботу, впевненості в собі — "можу зробити", "можу вислухати", "можу виступити";
- налагодження надійних зв'язків у колективі.
Застосування означеного методу передбачає розподіл класу на групи та обрання спікера в кожній групі.
Особливо хочу зазначити, що на цьому етапі важливо правильно визначити: рівень знань учнів; формальних і неформальних лідерів у групі; готовність учнів до навчання; рівень інтелекту школярів; рівень навчальних мотивацій; взаємини в класі.
Перед тим, як розпочати роботу, вчитель і учні повинні провести певну доаудиторну підготовку: написання конспекту заняття; з'ясування методів і форм роботи; поділ на блоки-завдання; підготовка контрольних запитань; розробка методичних рекомендацій для самостійної роботи учнів; ознайомитися з рекомендованою літературою; розподіл класу на групи.
Коли простежити за цілою низкою уроків можна помітити, які саме види роботи дають більше знань учням у процесі навчання.
Лекція - 5 % засвоєння
Читання - 10 % засвоєння
Відео-, аудіо-матеріали - 20 % засвоєння
Демонстрація - 30 % засвоєння
Дискусійні групи - 50 % засвоєння
Практика через дію - 75 % засвоєння
Після таких результатів можна зробити висновок, що :
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок.
Тому я часто використовую таку структуру уроку
-5-
Під час осмислення і засвоєння знань неабияку роль для учня відіграє самостійна робота, і лише вона створює умови для оволодіння глибокими знаннями. Якщо правильно організована самостійна робота, то вона дозволяє успішно вирішити ряд важливих завдань: зміцнювати знання; удосконалювати вміння та навички, передбачені державною програмою; розвивати пізнавальні здібності (спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність у здобутті та застосуванні знань тощо).
Виконання цих завдань значною мірою залежить від правильної організації такої роботи. Зазвичай ми маємо на увазі роботу учня в класі. Проте організація навчальної діяльності школяра передбачає поряд з класною, його домашню, позакласну і самостійну роботу з навчального предмета. Цей вид навчальної діяльності учнів є найцікавішим і досить важливим. Саме в ній більшою мірою може виявлятися мотивація, цілеспрямованість, а також самоорганізованість, самостійність, самоконтроль та інші особистісні якості.
Отже, щоб цей вид роботи був ефективним, доцільно запропонувати учневі певні правила:
• Ефективно плануй свій вільний час, поєднуй відпочинок з розумовою працею.
• Постійно відчувай відповідальність за свою роботу.
• Зрозумій те, що від твоєї роботи залежить кінцевий результат усього колективу.
• Розвивай упевненість у собі — "можу зробити", "можу вислухати".
• Цілеспрямовано здобувай нові знання, відокремлюй головне
• Сплануй алгоритм послідовних дій.
• Усвідомлюй і вмій сформулювати кінцеву мету (очікувані результати).
• Висновки формулюй у вигляді схем, опорних таблиць тощо.
• Систематично повторюй вивчену інформацію за допомогою перегляду схем, опорних таблиць.
• Новий матеріал пов'язуй з уже відомим.
Література
1. Підручна М., Яценко І.. Дидактичні ігри на уроках математики. – К., 1990.
2. Підласий І.П "Як підготувати ефективний урок" Київ "Радянська школа, 1989р."
3. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів. – Харків: Основа, 1991.
4. Левус О.І. Формування навичок самостійної роботи учнів на різних
5. етапах уроку// Математика в школах України. – 2009. - № 5 (233). – С 4-6
6. Мерзляк А.Г., Полонський В.Б., Якір М.С. Алгебра: Підручник для
7. 8 кл. з поглибл. вивч. математики.-Х.: Гімназія, 2008.-368 с
8. Савун Т.В. Організація самостійної та індивідуальної роботи учнів
на уроках математики // Математика в школах України. – 2008. - №
11(203). – С. 6-9
Немає коментарів:
Дописати коментар